Стоїть хлопчина років двадцяти.
Стоїть з щитом і в голубенькій касці
Рятує парубків таких, як він
Від снайперської кулі,від напасті.
Він бігає туди й сюди,
Шукаючи живих посеред мертвих.
Тече сльоза з його рум'яної щоки,
І біль пронизується в серці.
Задумався хлопчина над життям.
Що люди помирають за Вкраїну
Що віддають життя своє
За вільну Незалежну Батьківщину!
Побіг він далі, далі рятувать
Життя людей, в яких серця ще б'ються.
І йде одного з браттів рятувать,
В якого постріл пролунав беззвучно.
Той братик каже: "Залиши мене!"
Рятуй людей, які дітей своїх ще обійняти хочуть...
І матерів в хустині чорній
Вони побачити не хочуть...
А я самотній дядько без сім'ї,
нікого в мене не лишилось.
То й хоч померти зможу гідно
За рідну землю - Україну!
Пішов хлопчина
В касці голубій
Боротись за свою Країну,
Щоб діти виросли його
Ось тут, на цій землі,
А не в чужій країні...
І ось хлопчина йти хотів
Боротися за Вільну Україну,
Та снайпер помішав йому...
Життя хлопчині відібрав він сміло...
І тут, із каски голубої
Полилася ріка червона крові...
Хлопчина впав і прошептав:
"Помер я, мамо, за Вкраїну!
Вона була у мене лиш Єдина!
Та ти, матусю, не сумуй!
Я завжди буду поруч
Я Тебе Люблю!!!"...
Автор : Головчук Лілія́
