Був собі пан-Кабан-іклан
І прізвисько було у нього -Пахан.
Жирний,доглянутий, гарний Кабан:
На шиї у нього- обвислий гердан.
Хижка маленька квадратів шістьсот
була в Кабана і гектар кількасот.
Тії гектари- не для буряків,
А поле розваг для молодших князьків.
Все в Кабана у хатині блищало,
Достатком смерділо, про несмак кричало.
Та понад усе він любив унітаз,
На ньому придумував царський указ!
Пнувся Кабан,аж вилазили очі,
Думав про дупу свою дні і ночі.
Як встане Кабан, то "стабільність" воняла,
А вірнії пси тую дупу лизали.
-Ну й що?,-вони гавкали,
-Можна ж за гроші!
-За гроші "стабільність" смачна і хороша.
Якось донесли,що дупі-кінець!
Терпіння вірвалось,вже по вінець!
Захрокав Кабан,аж в дупі чесало!
Колоти ідуть на м'ясо і сало!
-Фас!,-посіпакам скомандував Кнур,
-Беріть на приціл і деріть по сім шкур!
І річкою кров молода пролилась-
Вкраїна уся на МАЙДАН підвелась!
Кабан задкувати й прощати не звик!
Боїться,що зроблять свинячий балик!
А блазні,що звикли лизать Кабана,
Пригріли у себе, налили вина...
З любов'ю продажною цьомайте СВИНКУ!
І дупу облизуйте,чухайте спинку!
Їжте ті гроші,"стабільність" ковтайте!
А як наїстесь,-вже назад не вертайте!́́