Повінчана у кетягах калини,
Струмує передзвоном кришталю.
Душа твоя у мові, Україно,
У першому й останньому «люблю».
У серці кожнім напинає струни,
Живе в смарагді трав і пишних крон,
Щоранку будить сонях злоторунний,
Вмостившись понад куполом церков.
Душа твоя, славетний мій народе,
Викохується в мові з перших літ,
Немов зерно крізь матір-землю сходить,
І обіймає неба зореліт.
У ріднім слові кличе нас прийдешнє,
Минуле відбивається вогнем,
Лілейний цвіт тендітної черешні
Загоїть у душі пекучий щем…
Співуча мова – кров жива народу,
То вільної душі кипучий жест,
Єднання чисте Заходу і Сходу,
Від сотень тисяч до самотніх верст.
"Єднання чисте Заходу і Сходу" Не варто спекулювати мовним питанням. Якими б мовами ми б не розмовляли, потрібно завжди знаходити одну спільну - мову взаємопорозуміння. І тоді все у Нас буде добре.
Юлія Кириленко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не варто спекулювати мовним питанням. Якими б мовами ми б не розмовляли, потрібно завжди знаходити одну спільну - мову взаємопорозуміння. І тоді все у Нас буде добре. 
