Під осінь, перед відльотом у вирій, лелеки збираються всі на одному болоті (ми його називали Костанове), гелгочуть, радяться і залишають одного з них. Як на клан! Всі відлітають, а він, один, зостається.
Боляче дивитись, як він один-самісінький тужить, бродить самотиною, не піднімається в небо…
Зазвичай взимку вони гинуть.
Якось ми підлітками зловили такого на льоду, підмороженого. Всією школою доглядали за ним, підліковували, підгодовували.
Весною, коли лелеки повернулися з теплих країв, вони вбили його…
