Лавандовий з'їдає очі дим,
Терпка твоя аромотерапія,
Та зникла вже туманна ейфорія,
В єдину мить для мене став чужим,
Твій погляд із глибокого пустим,
Зловісна огорнула анемія.
Немає почуттів, нема життя,
В якому ми могли б ще бути разом,
Отруєно бісівським чадним газом
Всі спогади, немає вороття,
На двох тепер вже два серцебиття,
Дві лінії і дві самотні фази.
Єдиного нема, є я, є ти,
Є щастя спопелілого руїни,
Твої слова - їдкі амфетаміни,
Прошу, мовчи, ми різні два світи,
І не благай, нам поряд вже не йти,
Задумайся і витри вже коліна,
Достойну відшукай мені заміну,
Моє ж серденько буде іншому світить...