Я не люблю фатальних результатів,
Не втомлююсь ніколи від життя.
Я пори року не люблю ніякі,
Якщо пісень веселих в них нема.
Я не люблю холодного цинізму,
В захопленість не вірю, та іще
Коли в мої листи чужий хтось лізе,
Чи заглядає в них через плече.
Я не люблю коли наполовину,
Чи як розмову припиняє гул.
Я не люблю коли стріляють в спину,
Я також проти пострілів впритул.
Ненавиджу плітки по типу версій,
Як сумнів хробак точить, і хвалу,
Або коли увесь час проти шерсті,
Або коли залізом йдуть по склу.
Я впевненість не люблю надто ситу,
Вже краще, щоб відмовило гальмо!
Так прикро те, що слово ″честь″ з ужитку
Вже вийшло, зате ″наклеп″ увійшло.
Коли поламані я бачу крила,
Нема в мені жалю і не дарма -
Я не люблю насилу і безсило,
Розп'ятого шкода тільки Христа.
Себе не люблю, коли нерішучий,
Невинуватих прикро коли б'ють,
Я не люблю коли влізають в душу,
Тим паче, коли в неї наплюють.
Я не люблю арени і манежі,
На них мільйон збирають по рублю.
Попереду хай зміни йдуть безмежні,
Ніколи цього я не полюблю.
----------------------------------------------------------------
Я не люблю фатального исхода,
От жизни никогда не устаю.
Я не люблю любое время года,
Когда веселых песен не пою.
Я не люблю холодного цинизма,
В восторженность не верю, и еще -
Когда чужой мои читает письма,
Заглядывая мне через плечо.
Я не люблю, когда наполовину
Или когда прервали разговор.
Я не люблю, когда стреляют в спину,
Я также против выстрелов в упор.
Я ненавижу сплетни в виде версий,
Червей сомненья, почестей иглу,
Или - когда все время против шерсти,
Или - когда железом по стеклу.
Я не люблю уверенности сытой,
Уж лучше пусть откажут тормоза!
Досадно мне, что слово "честь" забыто,
И что в чести наветы за глаза.
Когда я вижу сломанные крылья -
Нет жалости во мне и неспроста.
Я не люблю насилье и бессилье,
Вот только жаль распятого Христа.
Я не люблю себя, когда я трушу,
Обидно мне, когда невинных бьют,
Я не люблю, когда мне лезут в душу,
Тем более, когда в нее плюют.
Я не люблю манежи и арены,
На них мильон меняют по рублю,
Пусть впереди большие перемены,
Я это никогда не полюблю.
Дуже сподобалося! Рими нмд дещо поступаються оригіналові. Сам обожнюю цей вірш і пісню, мушу зізнатися- не раз починав її перекладати, однак на вашому рівні не вдалося жодного разу... Респектище!
Олександр Яворський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Олександр Яворський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
на браво, мабуть, заслуговує тільки Висоцький, за те, що він створив цей твір, моя ж заслуга вельми скромна, просто захотів передати те все, тільки українською мовою. Щиро Вам дякую!