Лиш наболіле серце промовчить.
Усе минеться, Мамо, обіцяю!
Чи може вже мій лист не долетить?
Бо адресата я не пам*ятаю.
Просто хреново, Мамо, на душі.
А ти благала серце відчинити.
Не можу, Мамо. В порожнечі цій
Минають дні. І я не хочу жити.
Я розкажу тобі, як сонце обпікало
І сльози висихали на обличчі.
Але забракло подихів. Замало...
І байдуже, що це вже майже звичка.
Все буде добре, Мамо, обіцяю!
Минеться це відверте божевілля.
Заходь, Самотність! Кави? Може, чаю?
Не бійся, Мамо, я у тебе сильна!
