Просинаюсь з думою про Тебе,
Бо вночі примарилось мені:
Українське прихиляю небо,
Щоб згоріть в його Святім вогні…
Олекса Удайко
Чому́сь примарились мені мої студентські ро́ки…
Коли Гірни́к Олекса* тілом факел засвітив…
Коли я до Тараса міряв несміливі кроки,**
І в «Україні» Стуса виступ душу запалив***…
А ще у пам’яті моїй та Шелестова книжка,****
Яка відкрила очі багатьом із нас,
Яку ми в закутках читали й милувались нишком:
Який то був історії славетний час!
… Пройшли десятки років… В нас багато що змінилось
З’явились діти, внуки… Скроні інеєм взялись…
І тілом вже не ті… Але, на щедру Божу милість, –
Дух молодецький, й думи про Вітчизну – як колись!
І ось спішу урочисто до Нового Майдану,
Який я сам інтуїтивно передрік,*****
Щоб захисти рідну мову, землю богодану,
Від злодіїв, злостивців хижих, недорік!
І перший, хто зустрівсь мені, був молодий хлопчина,
Закутаний у жовто-синій стяг поверх рамен,
Як символ молодої духом неньки-України –
Такий собі вкраїнський політичний супермен!
Й по-батьківськи я обійняв його худенькі плечі…
Та щось сказати втішне я йому уже не міг…
Давили сльози… Й не було уже ні слів, ні речень –
Всі сумніви щодо Вкраїни хлопець переміг!
…А згодом я пізнав хлопчину на телеекрані,
Коли ОМОН в товпу жбурнув кийковий шквал…
Втамовуючи біль від кровотечі й рани,
Він прагнув зупинить ОМОНу лютий шал.
І тут мене оздобною словесністю прорвало –
Я кляв ОМОН жорстокий вздовж і впоперек!
Та межи слів подумав я: тут слів, мабуть, замало –
Гарант будує "храм" на крові! Він не ім’ярек!
30.11.2013
____________
*Український дисидент, політв'язень, Герой України (2007) 22 січня 1978 р., у 60-ту річницю проголошення самостійності України Центральною Радою (21 січня 1918) вчинив самоспалення біля могили Тараса Шевченка в Каневі на знак протесту проти насильницької русифікації України.
**Пам'ятник Тарасу Шевченку у сквері на Володимирській вул. у Києві. "В радянські часи 23 травня, в тени перепоховання поета, єбиралась прогресивна громаськість Києва, що було під неусипним оком органів КДБ.
***4 вересня 1965 року виступив разом з Іваном Дзюбою та Вячеславом Чорноволом у кінотеатрі «Україна» в Києві на прем'єрі фільму Параджанова «Тіні забутих предків’’.
****Йдеться про книгу П.Ю. Шелеста, колишнього Першого секретаря КПУ "Україно наша Радянська", в якій правдиво зображено деякі сторінки історії України, що харктеризувало автора, за доносом Начальника КДБ УРСР генерала Федорчука, як українського націоналіста.
*****На моїй сторінці ( http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441518), де, зокрема, є такі слова:
Вже осінь йде і нас веде
У вир народного повстання –
Хай буцигарня пропаде!
Є ще надія! Та – остання…
А ще (: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394204):
Ще будуть в нас нові майдани,
Які до влади приведуть
Сумління, мужність, Богом дані.
Вони покличуть в нову путь!
)
