Повітря осені гірчить
Дощем. Бентежним сумом неба,
Коли розірвана блакить
Марніє злякано на стеблах
Тонкою смужкою журби.
Гірчить приреченням дерев
Губити листя і з вітрами
Шукати скрізь його, але
Все змарнувати під ногами
Байдужо-сонної юрби.
Багряним заходом гірчить,
Гортанним "кру" старого крука,
Який, злітаючи, кричить
До фар авто, що мов гадюки
Вогненно в'ються вдалині.
Гірчить туманом із низин,
Де він влягається дрімати,
В ріллю на декілька годин,
Клубками вовняної вати,
І воловодиться у сні.
Іще воно гірчить мені
Нитками бабиного літа.
Промінням сонця у вікні -
Сьогодні ним я обігріта,
Аби журбу прогнати вдаль.
А, може, то мені гірчить
Моє стривожене мовчання,
Твій погляд ніяковий, чи
Очікування слів кохання,
Яких ти не сказав, на жаль...
25.10-02.11.2013
Вірш чудовий і досконалий, глибинний, чуттєвий, що навіть відгук писати даремно, бо важко слова підібрати, щоби почуття описати, які виникли після прочитання цього твору, а ще окремо хочеться відзначити мелодійну зрозумілу мову
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Олю! Дякую щиро! Такий коментар дуже дорогий мені!
Завжди приємно, коли твоя праця подобається! Особливо приємно це чути від майстрів!
Наче розмова із собою і рядочки (ті що ніби стоять окремішньо) - це щось напівпритишене чи несвідоме
Красиво! Повітряно і тонко
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Рада, що зрозуміли це перехресно-кільцеве римування.
Нетрадиційна техніка, вживається рідко. Проте працювала з нею із задоволенням.
Дякую щиро за відгук!