Ми тулилися спинами,
В різні боки дивилися
І мовчали так голосно,
І кричали так тишею.
Розмежовані стінами
Суперечки-Чистилища,
Що зростали так болісно,
І ставали все ширшими.
Ще тулились потилиці,
Хоч лоби вкрились ґулями,
І словесні баталії
Вирували у головах.
Серця биті на милицях,
У взутті, що намуляло,
Пройшли крізь аномалії
Де бул́о надто холодно.
Все ж тулилися душами,
Що від болю скрутилися,
Навідріз відкидаючи
Геть усі звинувачення.
Якби тишу порушили -
Вже б давно помирилися,
Та сиділи чекаючи
Хто попросить пробачення.
просить той, хто більше любить, і хто розумніший
а це вказує на вас
вірш просто супер
нехай Колібаба розповість вам про всі поетичні переваги, а я просто ставлю 5:5
Олександр Яворський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
на рахунок того, хто більше любить - згоден а щодо мене - то я взагалі неконфліктний та й у мене ніхто ніколи не грається у мовчанку. суперечка - це ж по якомусь одному питанню, тому недоцільно через щось одне, мовчати щодо всього іншого... Дякую за Ваше супер і оцінки. приємно!
любить, і хто розумніший 
просто супер
а щодо мене - то я взагалі неконфліктний 
та й у мене ніхто ніколи не грається у мовчанку. суперечка - це ж по якомусь одному питанню, тому недоцільно через щось одне, мовчати щодо всього іншого... Дякую за Ваше супер і оцінки. приємно! 
