(З історії)
1. Історія ріки Діали
Цар Персії, великий Кір,
Повоював за все життя немало,
Усім смертям наперекір.
Та якось переплив ріку Діалу.
Сам врятувавсь, а білий кінь,
Його улюбленець, втопивсь, нездара.
Судив ріку сам цар. І він
Вчинив суворий присуд – смертну кару
Убивці коней. Певна річ,
Що піддані з усіх сторін Діали,
Працюючи і день, і ніч,
Прорили триста шістдесят каналів
І вбили річку! Смерть її
Тяглася тисячу наступних років,
Поки канали дивні ті
Не занесла пустеля. Спокій
Знайшла нещасна річка знов,
Коли направила джерела в русло
Своє старе. Без постанов
Таких же непотрібних, як безглуздих.
2. Історія нерозумного півня.
У тисяча сімсот… якомусь році
Швейцарський півень зніс чомусь яйце.
Він помиливсь жорстоко в цьому кроці
І поплативсь, звичайно, вже за це.
Суворий суд сказав: - «Його – до страти,
Бо він – чаклун!» І разом із яйцем
Його у вогнищі спалила варта,
Щоб більш так не чинив. Та він й не хце.
Абсурди бувають різні, хтось хотів випити море...А півень зніс, мабуть, яйце Фаберже... 
Вспомнился фильм... то ли "Час свиньи" 
там Колин Ферт защищал свинью в суде. Театр абсурда! 
