Так довго минає ніч,
Коли в нутрі таки не спиться
Думки-все незбагненна річ,
Де їх причал?А де границя?
Щойно згасло останнє безсонне вікно,
Ніч просякла в бездонну глиб світу
Давно,ой так давно
Безсонні ночі почала я любити!
Солодкий сон,не милий ти тепер мені,
Я вже обачливою стала
І все,що коїться в душі
Я відпустила…розплескала…
Скільки мною пройдено доріг?
Життя для мене-це уже не вперше й точно не в останнє
Це той високий злам-поріг,
Що випробовує на міць всі сили,волю та кохання.
Я добре знаю,що на людській Землі
Можливо,на другому кінці світу
У когось такі ж думки пливуть в нічній імлі
Переносячи з собою жаркий подих вітру.
Як же я люблю ці безсонні літні ночі!
Коли небесні зорі
Так щільно приковують очі!
Манять у бездну..вдаль…
Даруй мені, життя,усе,що хочеш
Та тільки відбери цей непосильний важкості грааль.
