Я дякую небесам, що подарували мені твою любов,
За відчуття невимовного щастя, спокою і блаженства.
І ти у моїм житті як повітря, вода, ти – вогонь…
Найкраще втілення мого божевільного мистецтва.
Ти ховаєш мене у закамарки своїх потаємних бажань,
Оберігаєш від смутку й даруєш серцю рожеву райдугу.
І я потроху забуваю про минуле – мені його тепер не жаль,
Тільки зараз відчуваю – живу, а на решта не звертаю увагу.
Тобою пропахло моє тіло до кожної тоненької нитки,
І я щоранку відчуваю присмак твоїх солодких цілунків –
Душа розквітає, мов подаровані тобою маргаритки.
Знаєш, просто голова обертом від наших стосунків.
Я дихаю тобою, живу і від кохання просто їду з глузду,
Та й інколи здається, що все це не реальність, що я сплю.
Із насолодою смакую кожну мить, немов улюблену робусту.
Я буду зАвжди поруч… Спасибі, що так віддано люблю.
