Іде по дорозі Маня Гладка.
Назустріч – сусідка Явдошка.
Проворна, усміхнена, в праці швидка.
Може розрадить, хоч трошки?
- Добридень, сусідко! – Маня рече.
- День добрий! – сказала Явдошка.
- Розрадьте Явдошко, ви дружнє плече.
- Кажіть, що у вас за оплошка?
Марія з чола витерла піт
І мовила так без упину:
- В їдальні своїм батракам на обід
Взяла сто котлет у торбину.
- То ж добре! – сказала Явдошка на те –,
Не треба тепер готувати!
До хліба й картоплі маєте все,
Чим найманий люд відбувати!
Скривилася Маня із жалем в очах,
Аж тілом усім затремтіла.
- Явдошко! – проскиглила – голод не страх!
Допоки ішла – все поїла!
