- Нестерпний біль…У мене гарне здоров’я, я ніколи сильно не травмувався…- юнак замовк, ніби щось згадуючи. – Чому ж тоді я знаю, що таке біль?
Він подивився на співрозмовника, той нічого не відповів. Юнак продовжив:
- У мене безліч рідних, знайомих, але відчуття самотності не дає зробити глибокий вдих…Якось це не логічно, чи не так?
І знов йому не одповіли.
- Я розумний, у мене гарна освіта, престижна робота, мене поважають співробітники…Чому ж я відчуваю себе дурнем?
Юнак вже не чекав, що складеться діалог, тому одразу задав наступне питання:
- У мене гарна пам'ять, чому я тоді забув дитячі мрії? І чому я не забув ту, яка вже давно викреслила мене зі свого життя? Як довго ще я буду пам’ятати посмішку, яка призначалася не мені?
Він хотів ще щось сказати, але його віддзеркалення вже втомилося слухати.
