Вір мені, чуєш? Вір мені
Коли слова торкаються єства живого,
Коли сп*янілі душі у пітьмі шукають третього,
Завжди німого
Завжди сліпого
І кожен пошук, наче танець у вогні
Бо той, хто зраджений
Шукає винного, лиш підсвідомо
Але ти знаєш..Вір мені, так, вір мені!
Бо я згубила не одну любов
Котра мене хоч раз торкнулась
І в той момент, коли хтось кличе, обернуся
Але не відаю, чи зможу я дійти
Знов поклик птаха долинає
В неосяжній висоті його політ я бачу
Та це не має вже ваги
І погляд мій охоплює дороги, знову
Але не хочу більше йти, чи сил не маю, змоги
Мені б пізнати небеса лишень на мить
Віддатись хвилям цього моря
Мені би мати крила, щоб відчути смак життя
Але в душі згасає іскра вже давно, поволі
Моє прокляття - вічно йти
І зупинитися ніяк...
