візьми мене, вкради й не віддавай
і байдуже, що скажуть на то люди
вони і так безвинного осудять,
тож не барись, часу свого не гай
так як весна приходить, ти прийди
і розтопи всі докори сумління
люби, до болі у очах люби
бо тільки так досягнемо прозріння
і хай дощі із ніг омиють май
і ніч нехай танцює в нашім домі
люби мене, люби й не відпускай
бо щастя там, де поміж сотень двоє