Минає швидко так дитинство...
І безтурботні дні проходять як дощі.
Ми дорослішаєм і підростаєм...
Ми закохуємось, ми зустрічаємося, ми кохаєм...
Через кілька років створюєм сім'ю.
Ми маєм тих про кого стільки говорили,
про кого мріяли - дітей.
Життя проходить дуже швидко...
А потім дідусі ми і бабусі...
Казки для внуків... Все для них...
Це наша радість що бігає по хаті
й радісно кричить...
Вони малі ще й безтурботні...
Хоча швидко підростуть й вони.
Життя летить... Вмирають люди...
Тих кого любили, назад не повернути...
Діти й внуки пам'ятатимуть про
нас, а далі всі забудуть... Лиш пам'ятники
на цвинтарі стоятимуть самотні.
Лиш вітер по ночам кричатиме...
Лиш холодний пам'ятник когось чекатиме...
