Просто жити... Це ж насправді так багато: махрові тапочки на босу ногу, улюблений чай з лимоном, запах яблук у кімнаті, безкінечний потік книг і така п'янка тиша... Або ж ранкове напівсонне місто: усмішки випадкових перехожих, шум міського трамвая, запах кави з кав'ярень, моя молитва в серці... Чи безкрила ніч, де вуличні ліхтарі, захопившись режисурою, створюють нові стрічки про життя, самотня лавка і вічний шепіт закоханих... А ще весна,- здається вона вже зовсім близько, десь на відстані півкроку, ну, майже поруч... Просто жити... Це ж насправді так багато... Іноді й цілий світ...
