Вже три десятки, як пішов з життя,
Це пів дороги пройдених по суті.
Немає звідти в світ наш вороття,
Тебе не можем звідти ми почути...
Стоїть в покутті рамочка твоя,
Усмішка щира світиться журбою.
Ти мабуть з неба дивишся здаля,
Махаєш діткам рідною рукою.
Якби ж ти міг обняти онучків,
Рідненьку кров свою поцілувати.
В пориві довго жданих почуттів,
Усю любов гарячу їм віддати.
На жаль без тебе виросли сини,
І Тато наш пішли вже за тобою.
Ростуть на Ваших стежках полини,
Лежать у нашім серденьку журбою.
Вас памятають клени і рідня,
І тужать в Бога Янголи крилаті.
Пішли у світ той криком журавля:
Так часто плаче наша мама в хаті.
все гарно думки цікави виклад гарний.. приємно.читати..
а то мені прийшлось сьогодні шевелити болото на сайті.. молоді та юні .. і всі їх по голові гладять... гарно.. а я вважаю потрібно показувати що не так.. предметно.. хай ростуть і нас переростають.. а ви як думаєте?
Дід Миколай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Двічі шантрапу не дивлюся.А розвелося...- це величезний недостаток сайту.
