Коли за вікном ховається ніч,
А ранок торкається твоїх плечей -
З думок відкидається холод і сум,
Вмирає чомусь серед сотень речей.
Коли замикається коло зневіри
І оплески линуть в твоїй голові -
Ти думаєш, якби це краще зробити,
Щоб знов непомітно збрехати мені.
Коли відкривається навстіж душа -
Тремтять твої губи зі смаком полИну,
Та ти обіймаєш, як завше, ласкаво,
Щоб знов цілувала твою голу спину.
Коли вже без тебе немає повітря -
Наситиш ти душу мою лиш словами...
Втрачаю себе і у тебе довіру...
Скажи мені правду: "Що є між нами?"
