На вірш М. Нізовцова "До українців" Ти гарної співаєш брате!
Ти гарної співаєш брате!
До чогось тут приплів ти ката.
І закликаєш нас мовчати,
Як нас продовжують вбивати.
Якщо ти вмієш рахувати?
Ти схожий цим на того брата,
Що в руки нам сує лопати
І закликає всіх копати,
Аби лише не пам*ятати.
Що було в нас й леміш й горнило
І була міць, і була сила.
Куди воно оте все ділось
Нам всім би знати вкрай хотілось.
І де ж та правда де вона
Й до чого тут той сатана.
Розкидане вже не зібрати
Воно уже у когось в хаті
Наполягаєш ще орати?
А сіяти буде хто ,жати?
Хто зиск від того буде мати?
Не хочеш брате це сказати?
А нам хотілось би це знати.
Чи слід на Бога уповати?
Про це мовчати слід мені,
Бо буду братом сатані
Не Рай, а щось, щоб збудувати
То «клепку» добру треба мати.
І не сувать комусь лопати,
А з себе треба починати.
Мовчу про дідівські могили,
Де дух козацький схоронили.
Які по тобі слід забути,
Без племені й без роду бути.
До цього довго нас привчали,
Аби покірними ми стали.
Отару краще кудись гнати,
Якщо у ній одні ягнята…
Ти гарної співаєш брате!
Дякую, пане Володимире, за дуже толерантну відповідь, бо я насилу стримала себе, щоб не наговорити всілякої пакості отому *божому чоловікові*.всіляких гараздів вам
Верба Владимир відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00