Ти стала жінкою блідіш печалі,
Здала своє кохання зраді у полон...
Невірний шлях сама собі обрала,
Зійти тепер з якого важко буде знов.
Для тебе він найкращий, як здавалось,
Наївно вірила зі щирістю всьому...
Та почуття, мов струни, обірвались,
Коли уперше віддалася ти йому.
Він хутко зник і більше вже не прийде,
Йому однаково, що плачеш нині ти...
Для нього це забави геноцидні -
Пряме підтвердження нахабної мети.
"Як бути?, - запитанням біль ламаєш, -
Як знати правду і куди по неї йти?.."
Таке життя, його не переграєш -
Потрібно вміти виправляти помилки.
Настане час і ти про все забудеш,
Знов запала вогонь надійного тепла...
Прийде́ один, який тебе полюбить -
Здійснитись має все, що доля нарекла!
(01.11.2007.№36)
