Я дідуся не бачила живого,
Лише на фото й дуже молодим.
Пішов на фронт від рідного порога
І ще не знав,що піде назавжди.
Прийшов "трикутничок"- єдиний і останній-
Солдат дружині правдоньку писав:
Що на війні романтики немає
І берегти дітей заповідав...
Їм перед боєм їсти не давали,
Лише дали по бойових 100 грам...
Кого поранило, кого на шмаття рвало...
І сивіли усі не по літам.
Їх полягло у тім бою немало:
Хто з іменем своїм, а хто і без...
Дощем смертельні рани омивало-
То Божа Мама плакала з небес!
Нехай правічні буки про́ростають,
Калини поміж туями ростуть.
В молитві Божій душі оживають
І вічно в нашій пам'яті живуть!