Я ніч, я день, а ти солодкий сон,
Що вночі, що вдень поміж зірок,
Поміж тіней зашторених вікон
Шукає світло незалатаних дірок.
Я ніч, я день, а ти ріка шалена,
Що навпіл ділить світло й тінь.
Ти ріка холодна, синя і студена,
Ти невловимий привид сновидінь.
Ти тихий сон в моєму сні, ти море,
Вітер, океан глибокої, шаленої води.
Ти сніг, котрий десь високо у горах
Тане із часів уже минулої весни.
Я ніч, я день, а ти солодкий сон,
Що на моїх руках собі заснув.
Ти тиха крапля на щоках вікон
І я б у ній тонув, тонув, тонув…
Ти і космос – ви двоє віч-на-віч,
Але твої слова, мабуть, тепліші.
Я ж просто день, я просто ніч,
Я просто світ, що згас у цьому вірші.