Мила Подружко!
Пишу, я листа німого.
Про життя тобі скажу,
Без жодного слова...
Ти далеко... У світах,
Щастя там шукала...
Полетіла, наче птах.
Від любові ти тікала...
Бо любов його була,
Мов той зашморг, що на шиї
То душив, то відпускав,
То ходив наліво...
І не витримала ти,
Безкінечності думок;
Що тобі, він пов`язав,
Мов отой шнурок.
Ти поїхала туди,
Де всі, заробляють:
у Італію далеку,
Де нас не чекають...
І роботу ти знайшла,
Бо Бог був з тобою.
Познайомилась із хлопцем,
Який став судьбою.
І щасливою ти стала,
У далекім краю...
Лиш додому, в Коломию,
Кожен сон вертає...