У пошуках божевільного настрою,
У пізнанні самого себе,
У незвіданості дивних речей
Шукаєш дорогу, що кудись веде.
Прислухавшись до шуму дерев
І побачивши мамині очі,
Починаєш цінувати життя
Й берегти всі недоспані ночі.
В забутті незбагненної долі,
Пригорнувши до серця дитину,
Відступає поволі самотність -
Бережеш кожну мить і хвилину.
Серед натовпу сірих сердець
Не важливо як довго блукаєш!
Просто все таки любиш життя,
Бо воно - це найкраще що маєш.
