Чому так листя шелестить,
І чому так згортає хмари,
А місяць горить і тремтить,
На божий суд несуть примару!
Там хмари бога боючись,
Ревуть, конають від нестями,
А біси в пеклі гаючись,
Горять не добрими вістями!
Від того пекла гасне світ,
І душу проклинає розум,
Дверей нема, нема воріт,
Нема ні тепла, ні морозу.
Лиш біль кіпить в душі нечистій,
А серцю більш нема чуття,
І де ті хмари? Де то листя?
Де незакінчене життя?
