Ти наче закований в залізний ланцюг,
І ти вже не знаєш хто тобі друг
Ти чужим законам підкоряєшся,
Раптом здається, що зараз зламаєшся.
Часом здається, що ти ось-ось наздоженеш,
Але чомусь ти все більше відстаєш.
Ти потрапив в цього світу пастку,
Не очікуєш і натяку на ласку.
Але це не той світ, де ти живеш,
Це не той світ, де шось осягнеш.
Таке життя тебе не влаштовує,
Все твоє бачення воно спотворює.
Завжди є кого звинуватити в своїй біді…
Що б визнати власну вину занадто ми горді,
Ти думаєш, що все іде якось не так,
І причиною цього є інший чувак.
В зовнішньому світі ти такий одинокий,
Тобі здається, що він дуже жорстокий.
І ти, в свій внутрішній всесвіт поринаєш,
Всі перешкоди в житті оминаєш.
Прийшов час щось просто змінити,
Хочеться потяг-життя спинити,
Більше сили не має, біль твою не вгамувати...
Ти зникнеш, ніхто тебе вже не буде шукати.
Тебе вже не спинити, але я повинна сказати:
« Ти вільний, і саме тобі дорогу шукати».
З тобою життя піде… Все потрібно змінити,
Свої почуття для когось просто відкрити.
Ти в котрий раз страждаєш, ти зломлений знову,
Ти просиш про допомогу, а отримав відмову.
Звертаєшся до Бога… (біль твою не вгамувати),
Просиш вірний шлях тобі вказати.
01:31
