Ген-ген у небо полетіла,
Ураз хмаринка стала біла
Від подиху ніжно-терпкого,
Від дотику бажань хмільного.
І зупинила час…
Тік-так, тік-так почути хочу,
Мовчанка мозок мій лоскоче,
Годинник стрілку проковтнув,
Ледь-ледь дванадцять проминув.
Й не руха час…
Гей-гей! Назустріч прокричала,
Уся земля задріботала,
Прилипла пальцем до чола,
Стрілку годиннику дала -
І відродила час…
