«Я став очеретом, який топчуть коні…»
(Вільям Батлер Єйтс)
Коли я в останнє відвідував Ольстер, мене віз через кордон з Ірландською республікою водій в якого бракувало трьох пальців на лівій руці, і був шрам через все обличчя. Ми не розмовляли цілу дорогу, бо розуміли один одного без слів. Тільки при перетині кордону він сказав мені: «Ми – ірландці… Наша Батьківщина як крижина, що тане під нашими ногами…» І тоді я записав у свій нотатник таке:
Наш зелений острів –
Це айсберг вкритий мохом,
Який застряг на мілині
Океану часу.
Отак ми і плаваємо
У нашому «тимчасово»,
Думаючи про вічність
Між старими дольменами,
Співаючи свої сумні пісні
Про терпку потойбічність.
Крига нашого айсберга
Не тане – бо споконвіку гаряча
Як чай у заварнику
Дивака О’Генрі.
П’ємо його ковтками
Навіть не думаючи,
Печемо свої ірландські пудінґи
З хвилин та помилок,
З безглуздя нашої історії,
З недоречних жартів
Та порожнечі несказаних слів.
Смакує. Особливо з віскі.
Танцюймо свою джигу!
Танцюймо…
кожна людина особистість, кожен народ також, тому що він народ-жений тією землею на якій живе, але одні танцюють джигу і пишаються цим, а інші.....,
я навіть не знаю, що сказати про інших, про цих зачарованих іванів, запроданців, безбатьченків, які на протязі віків, все зазирають і зазирають за краєвид. що вони хочуть там знайти, якщо від себе все одно не втечеш. Гарний твір, якщо викликав в мені скілтки емоцій
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
не сприйміть це як пародію...
просто захотілося сказати щось подібне,
але про своє...
Наша країна -
Це чорний острів,
Обнесений колючим дротом,
Всередині якого
Гарні люди
Співають чудові сумні пісні
Про кохання й розлуку.
І вже багато столітть
Цей острів
А ні на краплинку не побілів,
Бо тут чорнозем,
Тяжкий, просочений людською кров'ю
Чорнозем,
Як чай в заварнику
Дивака Богдана,
Який гадав,
Що сусіди - то брати...
Від безглуздя власної історії
Той чорнозем ще чорніший,
А вишні, які тут рясно родять,
Не червоні, а пурпурні,
Наїстися їми неможливо,
Особливо з медовухою.
Танцюймо гопак!
Танцюймо...
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук і резонанс! Ви зрозуміли, що я хотів сказати....