От жили тут козаки – войовничі люди,
Захищали рідну землю від чужинців всюди.
Та царям було замало міцності кордонів-
І козацтво «розмістили» на Кубані, Доні.
Ще жили тут хлібороби – працьовиті люди
Хлібом добре годували себе і сусідів.
Та сусідам було мало – все забрать схотіли,
А хто сам не віддавав - загнали в могили.
Рідну мову відібрали –в школах вчать російську,
Наші церкви теж забрали – нищать українське.
Професорів та поетів, вчених та артистів
Повивозили в сибір мов рецидивістів.
От лишилися ми з вами - онуки тих предків,
Що не можем забезпечить мир своїх нащадків.
Та скажіть нам добрі люди, хто ми з вами будемо?
Чи хазари, іудеї, козаки, чи так – ла*но?
Все, кінець – не будем жити наче бидло у хліву,
Є в нас сили щоб тримати наготові булаву.
Привілеїв нам не треба і маєтків дорогих,
Треба щоб Держава дбала про трудящих і старих.
Щоб закони працювали не в паперах, а в судах,
Щоб суспільство захищали від зажерливих невдах,
Щоб корупцію ізнищить, щьоб не було й сліду,
Щоб ДЕРЖАВУ поважали геть усі сусіди.
І тоді ми скажем разом, з гідністю сміливо
Українці ми панове, а не якесь диво.
Лиш тоді ми ввійдем чинно в Європейську спілку,
Станем рівні серед рівних горді свого вчинку.
