постійна ночівля в тобі (спільно з Асоціальним Невротиком)
Я завжди ночую у твоїй куртці,
навіть коли ти не одягаєш її
я залишаюсь там шматочком незайманої землі
я легко займатимусь,
коли ти ще раз
прокинешся
і промовиш
ім’я
чиєсь,
і знову її одягаючи
ти відчуєш
вогонь
клапанів
покинутих риболовних постів,
відчуєш дим
прибережних портів,
відчуєш приємну хворість із легень
величезних рибин,
що вигріватимуться в теплі ночі
без кинджала
в подертій сорочці
вона віддаватиме
усім палкі поцілунки:
дітлахам,
що сплять поряд з чорношкірими
біженцями
в дірявих черевиках,
робітникам будівничих цехів,
жінкам із місяцем на голові,
жінкам із серпом в руках,
жінкам,
що стануть жінками
десь далеко у Сербії
віднайшовши собі оселю
у твоєму верхньому одязі
я також помітив там
шматочки даху,
так
я знаю,
ти не одягаєш його на місцини,
в яких проживаєш
не вдягаєш,
щоб ніщо не могло стримувати
твої стрибки із парашютів вгору
дахи в твоїх піжамах, куртках
перебувають у постійному
летаргійному сні,
і часом їх видіння передаються мені
в якості неіснуючих тварин
із твоєї реальності
