Не склалось, не зрослось.
Пустий театр аплодує.
Під дзвін монет різдвяний лось
медівники купує.
І під різдвяну омелу
Лягають долу
В торішнє згарище й золу
Серця без дому.
Мимрять колядки в п'яний сон
Чекають літа.
Із них хлюпочуть в унісон
Кровинки світла.
Обійме час їх, обгорне
в фольгу із сталі.
І подадуть їх на *вторе*
У вірш відсталий.
Мораль колядки непроста,
Вслухайся чутко.
Різдво - коханості пора.
Самотнім - жутко.
