Їх було триста,цих невинних душ,
Цих пуп'янків потоптаних війною.
Не пожалівши молодечих літ,
Загарбникам закрили шлях собою
Їм було двадцять,може й менше літ.
Відколи,це пора,щоб помирати?
Та так судилось..похолов їх слід.
А їм б ще жити, мріяти,кохати!
Але війна не обирає жертв,
Комусь на долю випав чорний жереб.
Але ці лицарі обрали шлях самі
Сміливців не злякала люта смерть!
Її стрічати їхали,співаючи.
В серцях горів вогонь любові до Вкраїни
Вони у бій ішли ,чудово знаючи:
Стоятимуть за неньку до загину.
Історики напишуть - битва була програна,
Але поразка то одного року.
А відчайдушна мужнісь юних витязів -
Для нації велика перемога!!
16-те число ,кривавий січень
Із того дня пройшло майже століття
А мало-хто згадає їхній подвиг
І зрідка принесе на їх могили квіти
Їх імена,стирають з сторінок книжок
Стирають ті,за кого помирали..
Історію не можна переписувати знов
Її героїв не позбавиш слави!!
Паплюжити їх світлу память - гріх.
Чого вартий народ,що відцуравсь коріння?
О як могли забути ми про знищене війною ціле покоління?!
