Я не люблю не праведних, ні грішних - мене воротить їх слизке "а я".
Безглузді егоїсти в тлі несправжніх рішень. І як під ними крутиться земля?
Так соромно і ницо вам судити, усіх тих трудівниць, що шиють плед,
Всім вам! А ви босі і нищі, як смієте сміятись з їх проблем?
На фабриках працюють - також люди! А ви, нікчемно кинувши "сміття" -
йдете туди, де нікого не буде. Немає звідти, люди, вороття!
Вони - не "персонал"! Вони "персони" які працюють за для вашого життя,
вони працюють - їм же...крихти з столу? Яке чекає далі майбуття?
Коли стрілятись будемо, за шмаття? За дріб*язкові цінності свої?
Кому потрібні ваші ці "нещастя" - коли незгода у своїй сім*ї!
Так грішники, а праведними взуті? Опоїні своєю сліпотой!
Ні, де ж це "Ні! не має бути!"...Та ви, як і раніше їдете "домой"!
"Домой", "у хвфто", "в канЄтЄлі" - забули вже свій перший, гучний звук і стяг?
Та вашій мові не страшні "мєтєлі" - вона боїться вас, таких чужих!
Чужими ви залишитесь назавжди - в моєму сердці і її серцях,
таким як ви, напевне, все ж повторю "дважди" - зі звалищя немає вороття!
з такими бурними емоціями, крик душі...
