портовий пост-сигар лежить у моїй кишені,
нехай лежить
місце між рядками заповнене чиїмись руками
мовчанка між полюсами
а я на посту
з рушницею в руках стою,
мені дали у відповідь гумку,
щоб я стирав в разі чого картину зими,
підстрелити когось
навряд чи зможу,
але така команда була здалека,
а тому я повинен,
якби моторошно мені не було
і ось наближається жінка,
очі якої вкриті сльозами,
на дорогах слизько,
їй не дійти сюди,-
думаю я,
вона пришвидшує ходьбу
і я намагаюсь бути спокійним,
але це зовсім не так,
це зовсім як у старому
англійському кінофільмі
з кожним кроком її наближення
розгортається пекло
з кожним кроком я потрапляю у централі
холодного кола
мені ламає ключицю,
сверблять коліна,
я підгинаюсь і падаю
і вже непритомніючи стріляю,
вона кричить,
і у мені неначе залізо ржавіє,
неначе у мені всі мерці цього світу
повільно вмирають
ноги підкошується і її голова,
зачіпляється за вітку дерева,
що лисіє,
офіцер підбігає і повільно сміючись
кудись утікає,
подвійне слово
смерть помирає
смерть помирає
разом з живим мерцем
останній раз я відчуваю піт, що виступає
з-під теплого светра,
моя остання надія,
що зима таки пройде,
але ці хвилини розгортаються так довго
час застигає
друга вічність
"ти так втомився, я тебе кохаю",
чую ці слова від цієї жінки,
з холодними і вогкими губами
вона мене обіймає і я разом з нею помираю.
Помираю
Помираю
Помираю
снігом все замітає,
і нас знайдуть наступної весни сторожові собаки
з хлопцями повними хоробрості в темних камзолах,
котрі зустрінуть свою смерть,
як і я зустрів,
повністю з оголеними внутрішніми провідниками
без суму,
без шкіри
з оголеною душею.
ID:
383847
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 10.12.2012 15:15:41
© дата внесення змiн: 10.12.2012 15:18:20
автор: ImmortalPsycho
Вкажіть причину вашої скарги
|
