Широка авеню, гаряча кава, круасан.
Так, мала, — то незалежність.
Пусті кишені, Сартр, Мопасан —
Падіння вниз із Ейфелевої вежі.
Запотілі вікна брудної кафешки,
Втомлені легені, сповнені диму.
До блиску начищені мешти,
Думки, як пережити цю зиму.
На дахах поламані антени,
Дешева любов проститутки.
За склом безголові манекени,
Як люди щоранку в маршрутці.
Бруківка ламається під ногами,
Ховаючи секрети міста.
Думки замітає снігами,
І форма давно вже без змісту.
Заманлива спокуса ночі:
Дико скрикують у Сені вогні.
Про її оксамитові очі
Сняться сни, але не мені.
