- Це не твоє життя, мала - кричала подруга з пітьми.
Я зупинилась, помовчала. Пора вже йти.
- Ти зАвжди була більшим, ним і далі будеш
Ця правда пробивала мені груди.
- Мала, ти знаєш, що писала доля
Ти ж себе закрила у неволі
Створила її з Образів сама
Та не вказала адресА.
- Ти пам*ятаєш, як крутили глобус ми на волі
Ходити по планеті наша доля.
У тебе залишилися лиш фото
Й друковане відлуння із блокноту.
- Мала, покинь усе і стань ким є,
Почни нове життя, та пам*ятай старе.
Не забувай, хто крокував з тобою в ногу
По великому Земному блогу.
