У темнім морі по сивих хвилях
Гойдались темні тіні кораблів.
І чорні хмари дерлися об скелі,
Як вітер дерся об полотна парусів.
І темні хвилі, немов ніч осіння,
По берегах несли співи холодні...
Та й не співи то, а радше голосіння
Невинних душ, загублених в безодні.
І щогли гнулись, трощились борти
Незламних людських пароплавів.
Та й хвилі пінисті, як дикі чорти,
Рвали незламність холодних кайданів
І пароплави оті - то незвершені долі,
Що прямують по хвилях життя.
І лиш би пливсти, і лиш би поволі,
Не спіткнутись об скелі буття