Забуте щастя
Віднайшли з тобою,
Із поміж тисячі невдач,
І сльози жалісно, росою,
З очей стікали,
Ти пробач....
Ми вірили, напевно,
В досталь,
Блукали в нетрях
Тих думок,
Прошу не йди,
Зостанься просто,
Ти ідеал усіх жінок!
Пробач як зможеш,
Я благаю,
Немає сил, лише сліди,
Я не живу,
Я вже вмираю,
Важкий тягар
Мені нести.
А щастя є, воно чекає,
І поруч буде на завжди,
Тебе зігріє та осяє,
Та мабуть з іншим
Будеш ти...
