Писати саме так дуже важко. Бо воно вивертається з самої душі - з майже невідомої глибини. Тут не йде мова про класичні літературні канони... Ні в якому разі... Але саме ТАКЕ (Іздрик згадався)закарбовується у пам яті, як рубець. Загалом, хочу сказати, що твір - немов голий дріт, або ж нерв... Які більше метафори подобаються)) Я люблю таку поезію, бо вона істинна. Я, мабуть, ніколи не наважусь спробувати так написати, бо насправді боюся... нещирості у словах. А у тебе виходить написати так, щоб у ЦЕ повірили. Моя тобі прихильність.