В повітрі дим, нема і краплі кисню
В нічному спілкуванні всі зависли.
На сцені щиро викладають почуття,
Кидають спів і шум нас в забуття.
На стінах скрізь розвішані газети,
На них яскраво світяться портрети
Освітлення міняє вирази облич
І всі в очікуванні нових зустріч.
Нікого не цікавить за дверима світ
Тут свої правила, закритий всесвіт.
Від диму ми губилися в тумані
Та викривали в ньому фальші та обмани.
Тут заливали душу пивом під чужий вокал
Брали цигарку, поки друг не взяв
І тамували біль під хвилі року,
Щоб не було так одиноко.
І по очах читалися сумні прогнози
Що за вікном уже холодна осінь.
І серед диму на годиннику пробила північ -
З останнім димом зникла та невинна щирість.
В прокуреному тілі ми брели додому
Й не помічали навкруги нікого.
Перед очима тільки димова завіса
А в вухах дзвін із пісні лиха.