Пішла на спад вогненна хвиля,
Тікає нишком аритмічний світ.
То, де шукати водостійку милю?
Напевно, в перехресті славних бід.
А на проспектах залишили зиму…
Чекайте – це не край!
Лише за себе відчував провину.
А іншим що? Нудний «нехай».
А на майданах залишили осінь…
Один терпів – усім хвала.
Їм двійко хвиль було задосить.
Тож, зараз нічого. Хула.
А на житті лишають плями…
Земля не гріє вечори.
Топіть безсмертя просто – днями, днями!
Бо там зігріють інші кольори.
І на проспектах залишайте зиму,
І на майданах залишайте осінь!
Дуріють люди. Не від диму.
Спадають хвилі, бо вже досить…
