Ще живуть у душі, у моїй, твої очі,
Твої руки, твої поцілунки, слова…
Ще й досі ти снишся, кожної ночі,
Але вже не болить і я знову жива.
А ти знаєш, я іноді все таки плачу,
Як читаю єдиного твого листа,
Я для тебе давно вже нічого не значу,
Як минуле, в яке б повертатись не став…
А ти знаєш, все те, що було, я ціную,
Бережу весь той час, десь глибоко в собі,
Я для тебе, усе ще пишу і малюю
І радію, що цього ніколи не бачить тобі.
А ти знаєш, я більше не хочу кохання,
Воно було єдине й залишиться в снах,
Найщиріше, найкраще, перше й останнє
З блиском, в закоханих карих очах.
А ти знаєш, що все ще, я дуже жалкую,
Що тоді наробила дурних помилок,
І тепер утікаю від себе, по світі мандрую,
Бо все я зруйнувала і перегорнула листок.
Я убила усе те прекрасне, все наше,
Не подумавши що буде потім, дарма,
А тепер все по іншому, тепер все інакше…
А ти знаєш, я все ще сумую за тим, чого більше нема.
16.10.2012
21:03
ID:
371303
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 16.10.2012 21:07:38
© дата внесення змiн: 24.05.2013 22:20:42
автор: Katrina
Вкажіть причину вашої скарги
|
Дякую!
Не грусти) Все наладиться 
