Мої серветки просякнуті кров'ю
Нескінчених воєн, останніх дуелей.
Моє тіло покрилось солоним потом
Далеких епох, відмерлих століть.
У моїх очах проблискують тіні
Незміряних душ у мороці часу.
Мій пульс б'ється ритмом, як
Імпульсом, схованим у печерах страху.
У венах моїх розливаються ріки
Останніх хвилин вичерпаного часу.
В моєму волоссі проростає трава
Бентежних і юних людських поколінь.
І все, що залишилося нам після нас, —
Недописані вірші на стінах німої печери.
