День за днем складно дивитися в чергу,
Бо ти, крім всього в кінці там воюєш
Легше від слів твоїх падати в прірву
Й вуха заткнути, наче "не чуєш".
Найголовніше, що з цього я винесла
Те, що утричі прощати не можна.
Тому вже годі розпалювать пристрасті,
Я не бажаю їх, я ж бо не кожна!
Не зарікаючись думати правильно,
Мабуть, у відчай впадати не буду,
Лиш моє серце грішне із правидним
Так закрутило, наврядчи забуду.
Зараз не я боюсь долі голчастої,
То вона, мила, не зна, що зі мною
Гратися важко, бо я, як учасниця,
Викраду правду свою. За собою.
