Натискали на кнопки байдуже присутні у залі,
смертний вирок виносили – прийнято мовний указ.
Тихо схлипував таймер, спливали секунди сльозами,
язика відтинали країні публічно, при нас.
Й промовчали усі, наче мови нема поміж нами,
а клялися ж на Біблії. – Дурні – тепер же кляніть
недорікуватих, які вас поробили ослами
і по світу з торбами пустили, розтягши за мить
в Конституцію вписані владу народну й багатства,
збудувавши із того свої, паралельні, світи.
В них закони свої, привілеї свої, вони – каста*,
у яку хліборобу чи швачці повік не ввійти.
Сорок сім нас мільйонів, мільйони усі в них у банках
у валюті і золоті, нам же – борги і кредит.
В нас немає злочинців, тому що в нас є депутати;
все життя їхні позики платять і діти, й діди.
Вимирає село, зароста необроблене поле.
Потішається світ з нас, але нам усе те дарма –
бо не вмерла іще в Україні ні слава, ні воля:
у безвольних немає-бо слави, а тепер вже і мови нема.
Крик душі народу... Торкнуло... Поділяю... Патріотично!
Це питання, вбачається, настільки торкнуло Вашу душу, що Ви дещо навіть відволікоися від власного стилю...
Perelubnik відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
нашу мову не відбире жоден закон псевдоукраїнців в парламенті(історія тому прямий доказ),але насправді дуже соромно за те,що відбувається:навіщо?за що?як страшний сон.я навіть не вірю,що це правда.понад 20 років Україна-суверенна держава зі своєю мовою.а тут якесь неподобство.з вами згодна повністю !!!
Perelubnik відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
