Ніч спускається сепаратистами на метро,
підпалюючи вагони
діти будують з шматків металу свій дім,
без вікон,
без пилюки,
без хмар,
без птахів,
в кожній з цих душ можна побачити
маленьку Сербію.
В кожній з цих душ
можна побачити красу порожнечі
вокзалів
газон внутрішнього згорання
чи то двигун.
Він працює на повну швидкість
серцем багряним стікають
кислоти
По тілу
По тілу
По тілу,
Хтось зачеркує неправильні висновки
про своє існування.
Гори гніву,
трава спокою скошена
І ці стягі поріжуть на шматки,
щоб відродити війну,
яка б ділила цих маленьких людей на зграї.
Місяць злягає п’яним на твоє тіло.
В заміських крематоріях,
що неподалік.
спалюють подібних їм
Їх прах
Їх прах
Ніколи не перетвориться
на мимовільне добро.
бо ніхто не хоче помирати першим,
ніхто не хоче першим залягати на дно.
це свавілля закінчиться програшем на висоті,
Хтось кинеться з вежі
у рій з
Психів,
Насильників
і ментів.
Номенклатура працює правильно
Система певно дала збій,
Ці придурки горітимуть у пеклі,
але допоки ти досхочу натрахаєшся
Вони таки добудують свій дім.
