Торкнувся важливого сну давній знак,
Що часом з'являвся бентежно.
Свідомість вводив завжди в переляк,
А слово любило...Любило безмежно
Ловити записані подихом речі,
Що теплим холодом душу гріли,
Немов обіймали руками за плечі,
А може, і ні, та здавалось любили.
Позначені літери в рідному листі,
Винятково підписані своєю рукою
Усе одно залишились прості,
Описані своєрідно-невимовною красою.
Вона самотньо стала на мості,
Вогнем провела по конверті, поки
Стальні слова горіли у листі,
Вона розвіювала над водою попіл..
